Валер’яна Підмогильного називають одним з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Катеринославської губернії. Навідоміший твір – роман «Місто» (1928).

1920–1921 вчителював у Павлограді та Дніпрі. Друкуватися почав ще в шкільні роки під псевдонімом Лорд Лістер. До першої збірки «Твори. Т. 1.» (1920), увійшло 9 оповідань: «Важке питання», «Ваня», «Гайдамака», «Дід Яким», «Добрий Бог», «На іменинах», «На селі», «Пророк», «Старець». 1921 переїхав до Києва, працював бібліографом Книжкової палати.

1921–1923 у голодні роки залишив місто й викладав українську мову та політосвіту у Ворзельській трудовій школі. В оповіданнях «Собака» (1920), «Проблема хліба» (1922), «Син» (1923) йдеться саме про голод 1921–1923 років в УСРР. 1923 повернувся до Києва й активно включився в культурно-мистецьке життя. Був організатором і членом літературного угруповання «Ланка». Брав участь у літературній дискусії 1925–1928. Був редактором видавництва «Книгоспілка», співредактором журналу «Життя й революція». Друкувався в літературних збірниках і журналах «Січ», «Вир революції», «Життя й революція», «Жовтень», «Нова громада», «Нова Україна», «Універсальний журнал», «Універсальний журнал Червоний шлях», газетах «Український пролетар», «Літературна газета». Автор літературознавчих статей та рецензій про творчість Т. Бордуляка, І. Нечуя-Левицького, М. Рильського та ін. Разом з Є. Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927).

Після переїзду до Харкова працював у видавництвах «Рух» та «Література і мистецтво». Особливе місце у творчій спадщині Підмогильного займають переклади творів французької літератури та філософії, зокрема: А. Франса, О. де Бальзака, Гі де Мопассана, П. Ампа, Вольтера, Д. Дідро, А. Доде, П. Меріме, Г. Флобера, К. Гельвеція, В. Гюго, Ж. Дюамеля та ін. Був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань О. де Бальзака (15 т.), А. Франса (25 т.). Письменник ґрунтовно вивчав не лише європейську літературу, а й філософію, зокрема праці К. Гельвеція, І. Канта, Ф. Ніцше, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спінози, З. Фрейда, А. Шопенгауера, О. Шпенглера та ін.

8 грудня 1934 Підмогильного заарештовано за приналежність до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Ув’язнення відбував у Соловецькому таборі. Страчений 1937 в урочищі Сандормох. Реабілітований 14 грудня 1956 за відсутністю складу злочину. Документи, листи, машинописи художніх творів письменника зберігаються у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т. Шевченка НАНУ, в Інституті рукопису НБУВ, ЦДАМЛМ України, Державному архіві МВС України, Державному архіві СБУ.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.