«Він часто приходить на пам`ять, ми працювали в одному кабінеті. І хоч той кабінет не мав жодного вікна (був тимчасовим), але в ньому було багато дверей до інформації через наші монітори, в яких нам відкривався світ, або ж наша творча група показувала світові, яким його бачили поза кабінетом без вікна…

Як почалась війна, й від вибухів не стало дня і ночі, ми постійно переписувалися з Зореславом по Телеграм-каналу, останній раз 4-о березня. Я його тоді кликав в Ірпінь, він жив у Бучі на Яблунській. Він повідомляв, що пише хроніки війни. Нещодавно перглянувши його профіль, зрозумів чому рашисти позбавили його життя, очевидно знайшли на смартфоні жахливі свідчення війни на фото. На його сторінці багато унікальних світлин і про 27 лютого. У цей день фотографії з розгрому ворожої колони по вулиці Вокзальній в Бучі облетіли увесь світ. А почали нищити колону “лаптів” хлопці з ТРО під командуванням Повстанця (Володимира Короті). Це було біля ТРЦ Жираф, який став форпостом.

27 лютого рашисти намагалися прорватися через Ірпінь в аеропорт Жуляни після невдалої спроби захопити гостомельське летовище. Та їх приземлив Ірпінь, ТРО й артилерія ЗСУ…

Пропоную увазі кілька світлин. Рашистам треба було б ці світлини вивчати на уроках історії й робити висновки, що так буде з кожною їхньою колоною, якою б довгою вона не була і як би вони не хвалилися, що є другою армією світу, а насправді армією мародерів і вбивць!»

Валентин Собчук