У цей день з болем у серці згадують тих, хто навіки залишився за колючим дротом гітлерівських концтаборів, та вшановують мужніх людей, які наперекір усім смертям, зуміли вистояти у фашистському полоні.

У Гостомелі проживає двоє громадян, нескорених у «фабриках смерті»: Михайло Семенович Мазепа та Галина Іллівна Полякова. Очільник Гостомельської територіальної громади Юрій Прилипко з нагоди Міжнародного дня вшанування в’язнів нацистських концтаборів відвідав їх, підтримавши матеріально й морально, поцікавився їхніми проблемами, вислухав життєві історії своїх земляків. Батько о Михайла Мазепи народився на території Польщі, де був ув’язнений гітлерівцями. За колючий дріт згодом потрапила вся родина. У 1943 році за втечу з концтабору, нащадка козацького роду, відправили у гестапівську в’язницю. Але доля була прихильною до Михайла Семеовича Мазепи, він не тільки вижив, а й був направлений на сільгоспроботи за станом здоров’я, згодом знайшов свою родину з дітьми. Разом виживати було легше. У 1945 році в подружжя нарродилася ще одна дитина — Михайло Михайлович Мазепа, який мешкає в Гостомелі з 1954 року. У нього дуже багате трудове життя, працював на керівних посадах, зокрема заступником директора на БКЗ, у ЗОШ №12 заступником директора по господарській частині., начальником цеху в колонії.

Не менш цікава життєва історія в Галини Іллівни Полякової, доньки військового з Вільнюса. У німецький концтабір потрапила, коли німці обстріляли ешелон. В концтаборі жінки військових створили підпільну організацію, п’ятеро членів котрої було розстріляно. Галина Іллівна вижила, провівши в ув’язнені 1414 днів. Але не втратила віру, незважаючи на табірне пекло, що вийде на волю і будуватиме нове життя, цінуючи кожну неповторну його мить і свободу.