Олег Костянтинович Антонов народився 7 лютого (25 січня за ст. стилем) 1906 року в селі Троїці Московської губернії в дворянській сім’ї інженера. Бабуся подарувала Антонову модель аероплана з гумомотором. Спочатку йому було приємно її розглядати і запускати, а далі він став будувати моделі сам. Завдяки тому, що батько Олега мав гарну бібліотеку з інженерної справи, майбутній конструктор ще з дитинства був знайомий з технікою і розрахунками.

В 1925 р майбутній великий авіаконструктор почав навчання за фахом. Будучи студентом відділення гідроавіації корабельного факультету Ленінградського політехнічного інституту, Антонов створює навчальні планери ОКА-3, «Стандарт-1», «Стандарт-2», ОКА-7, ОКА-8 і перший рекордний планер «Місто Леніна». В кінці 1930, після закінчення інституту, Олега Антонова направили в Москву для організації Центрального конструкторського бюро з планерів. У Тушино будувався планерний завод Осоавиахіму. А в 1933 році, коли будівництво заводу завершилося, 27-річного Антонова призначили його головним конструктором.

У 1940-1941 роках він – головний конструктор заводу в Ленінграді. А з 1943 року – перший заступник головного конструктора А.С. Яковлєва. У 1945-му Антонов став начальником філії цього ОКБ в Новосибірську, яке рік тому було перетворено в ОКБ-153 у цивільних і транспортним літакам, а Олег Костянтинович призначений головним конструктором. Першим завданням ОКБ став сільськогосподарський літак СХА-1, пізніше перейменований в Ан-2.

31 серпня 1947 року льотчик-випробувач П.М. Володін вперше підняв у небо перший прототип «Ганнусі». 23 серпня 1948 року літак під позначенням Ан-2 був прийнятий на озброєння ВПС і на постачання цивільного повітряного флоту. Ан-2 став єдиним в світі літаком, який знаходився в серійному виробництві більше 50 років, завоювавши славу виключно надійної машини і побувавши практично у всіх куточках землі. А пізніше – увійшов до Книги рекордів Гіннеса за тривалістю випуску. «Кукурузник» широко застосовується досі.

З 1952 року Антонов керував київським ГСОКБ-473 (з 1966 року – Київський механічний завод, з 1984 року – ОКБ імені О. К. Антонова, з 1989 року – Авіаційний науково-технічний комплекс «Антонов») В наступні роки під керівництвом Антонова був сконструйований цілий ряд літаків різного призначення. Це спеціальні транспортні літаки (Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124), як для військової, так і цивільної авіації; багатоцільові (Ан-14, Ан-28); пасажирські (Ан-10, Ан-24); планери (Ан-11, Ан-13, Ан-15) і дельтаплани.

У 1962 році Антонов став генеральним конструктором, а його ОКБ міцно зайняло місце в ряду провідних літакобудівних фірм країни. Авіація завжди залишалася найважливішою стороною життя Олега Костянтиновича. Він створив понад сто типів літальних апаратів і заснував оригінальну школу конструювання. Під його керівництвом була розроблена система автоматизованого проектування літаків, впроваджені новітні матеріали, розвинені методи авіабудівної економіки. З 1977 року Антонов завідував кафедрою Харківського авіаційного інституту, виховуючи гідних продовжувачів своєї справи.

Найбільш успішними творіннями Антонова були транспортні «Ан-12», «Ан-22» ( «Антей») і Ан-124 ( «Руслан»). Два крайніх ставили світові рекорди вантажопідйомності. На середньомагістральних трасах був затребуваний пасажирський «Ан-24». Саме на ньому Олег Антонов щотижня літав з Жулян читати лекції в Харківському авіаційному інституті.

Під керівництвом Антонова були створені:

▪ планери – Голуб, Рот Фронт-1, Рот Фронт-2, Рот Фронт-3, Рот Фронт-4, А-11, А-13, А-15;
▪ транспортні літаки – Ан-8, Ан-12, Ан-26, Ан-22 «Антей», Ан-32, Ан-72, Ан-124 «Руслан», Ан-74;
▪ багатоцільові літаки – Ан-2, Ан-14 «Бджілка», Ан-30, Ан-28, Ан-3;
▪ пасажирські літаки – Ан-10 і Ан-24.

Помер Олег Костянтинович Антонов 4 квітня 1984 року в Києві, похований на Байковому кладовищі. Його іменем названо найбільший аеропорт країни.

За матеріалами Інтернет-видань