Люди почали збиратися задовго до оголошеного часу. Гостомельчанка Алла зазначає: «Дізналась про події з афіші та оголошень у Фейсбуці. Давно вважаю, що це дуже потрібний захід. Тільки й чую розмови про те, що ліс рубають, дерева знищують. Хоча в нашому селищі, на відміну від сусіднього Ірпеня. Живі дерева не зносять. Тільки сухі. І майже ніхто не говорить, що дерева потрібно ще й садити. Тому дуже приємно, що організували таку ось подію і є змога лишити свою часточку в зеленому Гостомелі. Зі своїм чоловіком та маленьким синочком ми посадимо ялинку та два кущики».

Серед тих, хто прийшов можна побачити людей різного віку та занять. Тут школярі, пенсіонери, корінні гостомельчани та ті, для кого Гостомель став другою батьківщиною не так давно.

Працювали дружно, без зайвого гласу. Хоча дух змагання був присутній. Куди ж без нього на такій події та ще у переддень визначної дати – п’ятсот двадцять п’ять років древньому Гостомелю.