Минув місяць, відколи набув чинності новий закон про підвищення пенсійних виплат. Надбавки мали отримати понад дев’ять мільйонів українців. За розрахунками, у середньому ця сума повинна була становити близько 700 гривень. Однак чимало пенсіонерів не отримали нічого. Нині вони намагаються знайти справедливість в управліннях пенсійних фондів.

Бородянка. На годиннику 10-та ранку. У коридорі районного Пенсійного фонду уже кількадесят літніх людей. Переглядають документи, обговорюють виплати, розглядають стенди з інформацією про пенсії.   “Я от не розумію, чим я гірша за інших? — бідкається жінка. — Працювала, як усі, стаж маю, а отримую мізер!”   Працівниця спокійно пояснює: “Вам прийшов лист із відповідною формулою, де все пояснено! Чим я вам можу допомогти? Таж зі своєї кишені доплачу… Не я реформами завідую”.  Анні Петрівні — 60. ЇЇ трудовий стаж — 33 роки, жінка працювала медсестрою в районній лікарні. “Раніше я отримувала пенсію 1450 гривень, “осучаснення” додало мені всього 40, — розповідає жінка. — У зимовий період 60% пенсії я витрачаю на опалення, то скільки ж залишається? Мене ця так звана надбавка не нагодує і не зігріє!”

Біля іншого столика дідусь також переконує, що йому і його дружині мали б заплатити більше.   “Ми працювали в Немішаєвому, у технікумі — ділиться зі мною 72-річний Анатолій Петрович. — Мій робочий стаж — 50 років, у жінки — 45. Після реформи мою пенсію з 2400 підняли до 3500 гривень, у дружини була 1600, а тепер — лише 2100. Працювали на однакових посадах. Але їй от не зарахували у стаж навчання в університеті. Зараз будемо писати апеляцію, та чи це допоможе? Я постійно кажу своїм дітям: відкладайте на старість! Бо в цій країні тільки шукають способи обвести пенсіонера навколо пальця”.

“Я майже все своє життя присвятила роботі на державній службі, була бухгалтером, – зі сльозами на очах розповідає 75-річна Алла Михайлівна. — Мій трудовий стаж — 32 роки. Дуже чекала на реформу, думала, хоч би тисячу гривень додали. Та коли побачила суму надбавки, мені аж погано стало. 200 гривень! Тобто тепер моя пенсія  – 2200. І чим це мені допоможе? У мене хворі ноги, постійно треба купувати ліки, на них віддаю майже всю  пенсію. Та хіба там, нагорі, бачать мої проблеми? Добре, що діти взяли на себе оплату комунальних послуг. Інакше не знаю, що б зі мною було…”

Поки я спілкуюся з пенсіонерами, до зали прийому громадян постійно заходять нові відвідувачі.     “Мені додали всього 90 гривень! — обурюється 63-річна Надія Богданівна. — І це за 35 років стажу! Я працювала учителькою у першій Бородянській загальноосвітній школі. Виходить, тепер у мене пенсія буде 1600 гривень. Розкошую, чи не так? Та краще б розділили між усіма порівно, ніж таку несправедливість чинити”.   Жінка каже, що навіть свої 90 гривень ще не отримала. Бо, як їй пояснили,  система така: ті, кому нарахували додатково від 1000 до 2000 гривень, отримали їх у жовтні, а решті — заплатять у листопаді.   “Багато моїх знайомих плачуть, нервуються. Невже ті, хто працював учителями, лікарями, двірниками, не заслуговують на підвищення пенсії? Тим політикам, аби гучні заяви робити”, — не стримується пенсіонерка.   “А мені лише 37 гривень нарахували! — приєднується до скарг ще  одна жінка. — Та  хай собі забирають мою надбавку, хай спробують прожити на такі гроші.  Я 40 років працювала у сільській раді, виконувала свою роботу гідно, а тепер що — маю сухим хлібом давитись і кожну краплю води економити? Ганьба таким реформам!”   Жінка знервовано ховає у поліетиленовий пакет зім’яті документи, опускає голову, виходить та зачиняє за собою двері…

                                                                                                                          Христина БІЛЯКОВСЬКА